Відповідно до вимог ст. 84 Кодексу законів про працю України та ст. 25 та ст. 26 Закону України «Про відпустки» (далі – Закон № 504) передбачено два типи відпусток без збереження заробітної плати.
Їхня тривалість залежить від причини, що зумовила необхідність такої відпустки, і категорії працівника.
ЇЇ тривалість не може перевищувати 15 календарних днів, обов’язковою умовою є згода роботодавця її надати.
На час карантину за п.п. 3-1 ст. 25 Закону № 504 відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку матері або іншій особі, зазначеній у ч. 3 ст. 18 цього Закону, або догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території. Тобто з’явилась окрема «дитяча» відпустка, яку можна надати за заявою:
Таким чином, батькам для догляду за дитиною віком до 14 років на час карантину роботодавець зобов’язаний за заявою надати спеціальну відпустку за оновленим законодавством.
Відповідно до абзацу 2 ст. 26 Закону № 504 у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину згідно із Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається в загальний термін, установлений частиною першою цієї статті.
Відпустку за угодою сторін на час карантину (ст. 26) може оформити як працівник, котрий не має дітей, так і працівник з дітьми будь-якого віку.
Найголовніше! Ініціатором будь-якої відпустки без збереження заробітної плати є виключно працівник.